Форум

История - вещь субъективная. Объективно, поступки и исторические факты может оценивать только Господь Бог, и все же, делая поправку на источники и личные пристрастия историков, можно поразмышлять - как это было.

Герои моих историй не связаны какой-то закономерностью, скорее моим личным интересом. И, наверное, писать буду на украинском. Мне так проще формировать текст.

Рід Симиренків.

Коли чуєшь прізвище Симиренко, перше, що спадає на думку - це сорт яблук Ренет Симиренко. Та історія роду не обмежується лише яблуками. За сімейними переданнями Симиренки походили з козаків, та коли  Андрій та Степан Симиренки відмовилися скласти присягу на вірність Катерині Другій, їх записали до кріпаків.

Та вже син Степана Федір завдяки власній працьовитості і таланту викупився з кріпатства разом з усією численою родиною. Поріднившись з такими ж учорашніми кріпаками Яхненками, він розпочав  родинну торгову справу. Торгують борошном, живою худобою, шкірами та іншою сільскогосподарською продукцією. 1832го року Федору Симиренку та братам Яхненкам надано спаткове звання почесних громадян Російської імперії.

Син Федора Платон, отримав блискучу освіту у Паризькому політехнічному інституті. Повернувшись на батьківщину, він  стає технічним керівником сімейного підприємства і зорінтовує його на торгівлю цукром і цукровиробництво. На Платонівському хуторі, поблизу села Млієва будують цукрово-рафінадний завод за останнім словом техніки. Поблизу заводу - житлове містечко з будинками для робітників. Містечко освітлювалося газовими ліхтарями. У ньому функціонувала безкоштовна заводська школа, лікарня, бібліотека, магазини та їдальня. На заводі панувала атмосфера шанобливого ставлення до робітників і службовців. Робочий час суворо регламентувався , а за роботу достойно платили.

Рід Симиренків  відомий своїм меценатством. 10 відсотків доходу Платон Симиренко віддавав на розвиток української культури. На його гроші було видано "Кобзар" Шевченка.

Його син Лев Симиренко прославився як учений помолог.  В студенські роки ві стає активним членом політичник гуртків, за що убув осуджений на заслання до Сибіру. Там золотопромисловець Кузнецов пропонує йому місце садівника у своєму оранжерейному господарстві. І Лев Платонович поринає у проектування і будівництво оранжерей та теплиць.

  Повернувшись на Батьківшину він створює Помологічний розсадник, де збирає і вивчає сорти плодових культур.

Поступово, після смерті Федора і Платона Симиренків сімейне виробництво занепадає. Пвсля революції за нез"ясованих обставин було вбито Лева Симиренка. Його розсадник - зруйновано. Втрачено деякі унікальні сорти. Радянська влада навіть сорт яблук Симиренко намагалася перейменувати в Зеленку Вуда та назва не прижилася.

Продолжение следует....